Були він і вона, між хаосу промінчики світла.
Людський океан безперервно летів і летів.
Лише він і вона, і весна що нарешті розквітла,
І тепле кохання з далеких, забутих вже снів.
Між сотень: байдужих, стурбованих, злих, і веселих,
Лише він і вона! Говорили все очі без слів.
Жагуче любові пили переповнений келих
Купалися разом у зливі своїх почутів.
Хтось просто всміхався, хтось кидав осудливий погляд,
Для нього ж і неї, цей світ перестав існувать,
Вони так давно , так давно не були уже поряд,
Що навіть цунамі не зміг б їм тепер заважать.
Потоком безмежним пливли і пливли собі люди,
У сірості буднів любові горів промінець.
І стукало щастя до двох несміливо у груди,
Мотивом найкращим - взаємним коханням сердець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2018
автор: Наталка Долинська