Спалені мости

Під  ноги  падав  мокрий  сніг,
Неприязний  весні.
На  перехресті  двох  доріг
Зустрівся  ти  мені.
Пройшло  з  тих  пір  десяток  літ,
Як  ти  мою  любов
Розбив,  як  склянку  об  граніт,
І  з  іншою  пішов.

Зчитала  я  в  твоїх  очах
Холодний  сум  і  жаль.
Ти  сам  обрав  без  мене  шлях,
Ти  сам  сказав  прощай.
Я  не  питатиму  тебе
Щасливий  ти  чи  ні.
І  бачить  небо  голубе,
Що  байдуже  мені.

Назад  немає  вороття,
Як  спалені  мости.
Я  полюбила  те  життя,
 В  якому  був  не  ти.
Твій  погляд  не  розтопить  лід,
Так  сталось,  вибачай.
Я  залюбки  тобі  услід
Верну  твоє  «прощай».

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2018
автор: Світлана Вітер