Під ноги падав мокрий сніг,
Неприязний весні.
На перехресті двох доріг
Зустрівся ти мені.
Пройшло з тих пір десяток літ,
Як ти мою любов
Розбив, як склянку об граніт,
І з іншою пішов.
Зчитала я в твоїх очах
Холодний сум і жаль.
Ти сам обрав без мене шлях,
Ти сам сказав прощай.
Я не питатиму тебе
Щасливий ти чи ні.
І бачить небо голубе,
Що байдуже мені.
Назад немає вороття,
Як спалені мости.
Я полюбила те життя,
В якому був не ти.
Твій погляд не розтопить лід,
Так сталось, вибачай.
Я залюбки тобі услід
Верну твоє «прощай».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2018
автор: Світлана Вітер