Ласкаве слово в думці лиш поспіло,
І , не розправивши на волі крила,
Здивоване, в устах заціпеніло:
У світ його людина не впустила.
Невимовлене слово не торкнулось
Теплом душі чиєїсь і довіри,
Бо, вмить воно в людини зародившись,
Ув’язненим у ній же залишилось.
Живе людина з підневільним словом,
Як з чужорідним непотрібним тілом.
Від того не збідніє жива мова,
Та ляже в скупім серці воно пилом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785216
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2018
автор: Valentyna_S