Бог бачить мотиви, ми бачимо справи

Бог    бачить  мотиви,  ми  бачимо  справи,  
Ми  бачимо  тіло,    Він  душі  усіх,
Пихатих,  брехливих,  і  винних,  і  правих,
Мотиви  одружень  -  чи  святість,  чи  гріх.
Ми  бачимо  справи,  Бог  бачить  мотиви,
Що  нас  спонукають  до  здійснення  справ:
Чи  вигоди  пал,  чи  любові  пориви,
Всіх  задум  коріння  -  від  зла,  чи  добра.

Бог  наміри  бачить  всіх  справ  добрих  зовні,
Хто  слави  шукає  собі,  хто  Христу,
Він  бачить  бажання  святі  і  гріховні,
І  щирість  душі,  й  напускну  доброту.
Він  бачить,  хто  душу  Христу  довіряє,
Щоб  Він  панував  в  ній  навіки,  як  Бог,
І  хто  покоритись  Йому  відмовляє,
Дієвість  не  визнав  Його  перемог.

Бог  бачить,  хто  прагне  Христа  відшукати,
Хто  статус  шукає  "Христа  -  споживач"...
Хто  ж  взмозі  Святого  Творця  ошукати,
Чи  вчений,  чи  цар,  чи  бідняк,  чи  богач?
Від  Божих  очей  не  сховаємо,  люди,
Бажання  не  Божі,  чи  грішні  думки,
Він  бачить  що  в  серці  -  дух  зради  Іуди,
Чи  згода  іти  за  Христом  скрізь  віки.

####################

Мы  видим  дела,  Бог  видит  мотивы

Мы  видим  дела,  Бог  видит  мотивы,  
Мы  видим  тела,  а  Бог  наши  души,  Он  любящих  зрит  и  самолюбивых,  
Он  видит  мотив  и  женитьб,  и  замужеств.  
Мы  видим  дела,  Бог  видит  причину,  
Что  нас  побуждает  к  наглядным  делам  
Он  видит  златую  в  душе  середину,  
Что  мы  выбираем  в  угоду  деньгам.  

Мы  видим  дела,  видит  Бог  намеренья:  
Кого  мы  прославить  желаем  делами-  
Христа,  Кто  добыл  для  нас,  грешных,  Спасенье  ,
Иль  гордо  твердить,  что  мы  "сами  с  усами"  ?
Мы  видим  дела,  Бог  замысел  видит  
Всех  слов  и  поступков  пред  Ним  и  людьми,  
Он  видит  сердца,  что  Его  ненавидят,  
И  те,  что  Ему  хранят  верность  в  любви

###################

Глазами  Бога  на  себя  взирая,
Увидев  себя  грешными,  поймем,
И  почему  мы  изгнаны  из  рая,
И  почему  желчь  зависти  мы  пьем.
Ведь  Всемогущий  Бог,  чья  суть  святая,
И  нас  творил  подобием  Своим,
Вкушая  чтоб  плоды  с  деревьев  рая,
Мы  оказались  верными  пред  Ним.

Нам  дьявол  предложил  предать  Святого,
Возвысить  чтобы  собственное  «я»,
Рабами  став  завистливого-злого,
Впустили  в  свои  души  смерти  яд.
Для  вечной  жизни  нас  творил  Создатель,
В  храм  сердца  помещая  суть  Свою,
В  Его  раю  не  может  жить  предатель,
В  раю  любви  царит  глагол  «люблю».

Судиться  кто  же  станет  с  Всемогущим,
Что  рай  закрыл  для  тех,  кто  предает,
Мы  тоже  ведь  не  любим  предающих.
И  тех,  кто  судит  нас,  и  кто  нам  врет.
Нам  в  рай  вернуться  Бог  дает  возможность
Той,  непомерно-дорогой  Ценой,
Что  уплатил  за  грешных  нас  Сын  Божий,
Чтоб  сутью  со  Святым  нам  стать  одной!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2018
автор: Ведомая любовью