Всесвіт. – 2005. - № 5-6.
Віталій РАДЧУК. ДЕРЖАВА ТЛУМАЧІВ
© Віталій Радчук, 2005 (уривок)
Є чимало різних вправ і тестів, щоб перевірити ті чи інші навички перекладача. Хоч це й дивно, але декого осібний приклад переконує краще, ніж цілісний продукт праці1. Іноді для зарядки чи розрядки на заняттях з практики перекладу автор цієї розвідки пропонує студентам витлумачити по-українському з англійської мови пари простих висловлювань, як-от: [b]I saw him dying. I saw that he was dying[/b]. Проблема в тому, щоб розрізнити ці речення за змістом, тобто зрозуміти їх правильно. Але по тому настає ще одна і цілком відмінна трудність — як виразити зрозумілу думку. Тобто, з’ясувавши смисл для себе, треба ще й втілити його дохідливо для зовсім іншого кола людей засобами його мови. Суть треба донести — не розхлюпавши, а спорудивши з неї між мовами міцний міст. Або, як рече книжна мудрість, експлікувати для реципієнта зміст у план вираження на фазі синтезу. Кожен з двох етапів перекладу («Що воно значить?» і «Як це переказати?») таїть небезпеку специфічних для етапу помилок. Товмач, який нічого не допетрав і дивиться в текст як баран на нові ворота, здатний хіба що торохтіти власними фантазіями, вигадками, відсебеньками. А той, хто чужу думку осяг сповна, але німує, нишпорячи за словами по порожніх кишенях, схожий на пса, про якого ходить помовка, що він усе розуміє, але нічого сказати не годен. Біда, коли тлумач — баран або пес. Певна річ, два етапи — це умовність, а насправді творчість у перекладі має два крила. Бувають спроби розділити їх між різними людьми: букваліста «олітературює» редактор, автора підрядника заримовує поет, філолога-заїку сценічно доводить режисер тощо. За такої «спеціалізації» одне крило кожному, по суті, замінює протез, а тому її рідко супроводжує справжній успіх.
Так-от, наведеною парою речень можна вже чимало прояснити, навіть встановити кваліфікацію. Хто плутає їх, той просто не довчив іноземної мови. Для певності досить і кількох таких пар. Але перекладач рідко творить текст чужою мовою — на те у неї на батьківщині є свої перекладачі. І взагалі перекладачеві вірять, коли він любить і плекає своєю працею рідну мову. Шкільний переклад — буквальний і неоковирний: Я бачив його помираючим. Або: Я бачив його, коли помирав. Такий накидає загадку: хто ж помирав? — яку доводиться розгадувати на користь живого свідка. Студентський — вже нормативний: Я бачив, як він помирає. Хоча попервах вагань і хиб тут доволі: Я бачив його помираючого (його мертвим, його смерть, як він помирав, як він помер). Професійний повинен бути творчим: Він помирав у мене на очах. А віртуоз виявить знання життя, помножене на неабиякий творчий досвід і відчуття стилю: Він помирав у мене на руках. Друге речення теж можна перекласти по-різному, але майстер тим і відрізняється від початківця, що він годен дати не один якийсь перший-ліпший переклад, а дуже багато різних і правильних варіантів тлумачення: Я зрозумів, що він при смерті. Я збагнув, що він помирає. Я усвідомив, що йому кінець. Я здогадався, що він кінчається. До мене дійшло, що він гине. Мені майнув здогад: його зараз не стане. Він віджив своє — сяйнуло в голові. Мені стало зрозуміло, що йому вже не жити. Було ясно, що він конає. Сумнівів не залишалося: він догасає. Я утямив, що він догорає. Все, подумав я, пропав чоловік. Бачу: він покине цей світ. Ага, міркую, він помре. У нього агонія — дійшло мені до тями. За ним прийшла смерть — зміркував я. Скоро відійде на той світ — подумав я про нього. Само собою, події надається певний регістр: Розумом я осяг, що настав йому час відійти у вічність. Відчуття мені казало, що його забирає Всевишній. До свідомості мені дійшло, що він на смертнім одрі (на смертнім ложі, на Божій постелі, на ложі смерті). За інших обставин і контекстів: Я змикитив, що сердега ось-ось простягне ноги. Капут настав бідоласі — второпав я. Мене осяяло: над нещасником стара з косою. Я розчовпав, що нетязі прийшов каюк. Я доглупався, що сіромі капець. Хана горопасі — розшолопав я. Кметю: не бути чоловікові. Амба безталаннику — розчумав я. Цьому амінь — спало на думку. Я допетрав, що неборак відійде до пращурів. Ага, кумекаю, цього скоро понесуть вперед ногами. От і кирпата свашка до чоловіка — майнуло в тямці. В цей ряд можуть стати сотні варіантів.
Ф. де Сосюр уважав, що «в мові немає нічого, крім відмінностей» і її механізм ґрунтується на протиставленнях3. Коли заходить про вжиткові тонкощі значень, то й синонім синоніму може стати антагоністом-антонімом — у межах однієї мови, не кажучи про різні. Тому так важливо, щоб палітра перекладача була якомога розмаїтішою і якнайповнішою. І щоб кожна деталь органічно вписалася в цілісний твір певного жанру, регістру і стилю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2018
автор: Максим Тарасівський