П'ять літ горить моя земля.

П'ять  літ  горить  моя  земля,  
П'ять  літ  горить  і  не  втихає
І  співчуття  чомусь  нема,  
Ніхто  вже  сина  не  вертає.  

Не  співчуває  блудний  світ-
Дитя  без  батька-   сиротина,  
Забрала  смерть  весняний  квіт,
З  життя  пішла  чиясь  дитина.  

Їх  тисячі-  небесних  зір,  
Ранкових  янголів,  Господніх,
Хрести  у  ряд  видніють  з  гір-
Тут  смерть  панує  неприродньо.  

Тут  Кемерово,  в  всіх  кутах,
П'ять  літ  смертельну  точить  рану,
Де  море  крові  на  руках  
І  де  не  Господу  Осанна.  

Де  задихається  земля:  
Від  болю,  кривди  та  зневіри,
Чом  співчуття  ніде  нема,  
Де  мою  землю  топчуть  звірі?

Тут  Кемерово  кожен  день  
І  кожну  мить-  хвилину  кожну,
Вже  п'ятий  рік  сумних  пісень  
Співа  народ-  в  могилу  ложить.

П'ять  літ  горить  моя  земля,  
П'ять  літ  горить  і  не  втихає
І  співчуття  чомусь  нема,  
Ніхто  вже  сина  не  вертає.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785051
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.03.2018
автор: Леся Утриско