Ой, чому ж козаче?

                           Ой,    чому    ж,    козаче?


Ой,    чому    ж,    козаче,    ти    так    засмутився,
Чи    коня    не    маєш,    тому    й    зажурився?
Молодий    козаче,    скажи    нам,    як    звешся,
Чи    дому    не    маєш,    тому    й    вештаєшся?


І    коня    я    маю,    й    гарного,    гнідого,
Також    хату    маю,    в    селі,    Дніпрового.  
Молода    дівчина,    моє    серце    вкрала,
На    щастя,    на    долю,    надії    не    дала.



А    звати    Іваном,    мене    ще    змалечку,
Та    й    живу    я    поряд    з    нею,    недалечко.
Скажіть    добрі    люди,    та    дайте    пораду,
Чим    серце    зігріти,    йому    дати    раду.


А    звати    Іваном,    мене    ще    змалечку,
Та    й    живу    я    поряд    з    нею,    недалечко.
Скажіть    добрі    люди,    та    дайте    пораду,
Чим    серце    зігріти,    йому    дати    раду.


То    й    візьму    відерце,    піду    до    криниці,
Де    язики    «чешуть»,    жінки    й    молодиці.
У    них    розпитаю,    як    прокласти    кладку,
До    серця    дівчини,    змінивши    повадку?


Коли    ж    зрозумію,    що    усе    вже    вмію,
Піду    до    дівчини,    думаю    зумію.
Заберу    там    серце,    хай    вона    страждає,
Мо    передумає,    мене    покохає.

А    поки    один    я,    тому    і    сумую…


                     11:50.28.03.2018.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784977
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 29.03.2018
автор: Михайло Онищенко