Весняна нічка, тиха, загадкова,
Закутана в глибокі теплі сни…
Висить над світом золота підкова,
І лан безмовно-зоряний рясний.
Та раптом стрепенулась тиша ночі,
Чи то злякалась півнеголосів,
Чи мишки, що зерня у нірці точить,
Чи ноги замочила у росі?
Ураз тікати стали зорі в сховок,
Дрімала нерозбуджена земля.
Тепер у сни поринули і сови,
Й кульбабка ще повік не розтуля.
2.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784909
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.03.2018
автор: Ганна Верес