У друзів завжди на усіх один стіл.
Все добре й погане минеться.
Трапляється, треба зробити пробіл.
Поклич і твій друг озирнеться.
Спочатку згадаємо, як все було,
Кого вже немає між нами.
Незгодам, буденності, суму назло
Радієм старими піснями ...
[i]Приспів[/i]
Що ми такі є. Що єднаються душі.
Покличуть, приходиш. Ти знаєш, що мусиш.
Маленького світу велика душа,
Розмова віршами і келих вина.
Порожні стільці. Там ніхто не сідає.
Про них жартома хоча б раз хтось згадає.
І струни гітари хтось перебирає.
Своїми словами своє щось зіграє …
Як дуже не спиться, сідай до розмови.
Їм може щось сниться. Тут твої промови …
Але що робити. Гітару на плечі.
На вечір усі найпотрібніші речі …
І десь там у місті, де гаснуть вогні,
Прийдуть за потреби всі друзі твої …
Придумані тости, згадались пісні.
Бо так просто треба. В ці ночі чи дні …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2018
автор: Дружня рука