Ніч тихенько крадеться у дім кошеням,
За вікном розсипаються зорі яскраві.
Даю волю думкам і своїм почуттям,
Що дзвенять нетерпляче на першій октаві.
Закружляє мене і кудись понесе,
Знову блукатиму звично я хащами дУмок,
Знов хаос в голові, переплуталось все,
Сон міцний не іде, не дає порятонук…
Проведу майже ніч за письмовим столом,
Безкінечно словам підбираючи рими,
В шибку стукає дощ, барабанячи склом,
І горіх розскрипівся кістками старими.
На годиннику друга… у ліжко мощусь,
Очі міцно заплющую сон закликаю.
Та під ковдрою довго в’юном ще верчусь,
Буде ранок важким із пробудженням знаю…
Я сова, але мушу ще й жайвором бути,
Кличе вранішній час списком довгим із справ,
От якби ж справжнім жайвором швидко заснути,
Щоб міцний мене сон ніч у хвилях гойдав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2018
автор: Наталка Долинська