Ну, здрастуй, сонце!

Пірнуло  сонце  в  океан  небесний.
Пливе  неквапом  між  льодинок-хмар.
Веде  вогонь  очима  перехресний.
Пускає  промінь,  мов  ворона  «кар!»

Відчув  лелека  і  розставив  крила,    
Світилу  гімн  складає  із  октав!
Ще  вчора  сум  носив  –  зима  накрила
Ґрунти  снігами,  а  льодами  –  став.  

А  нині  сонце,  пущене  весною,
Землі  несе  привіти  вогняні,
Лель  лельку  взяв  до  танцю    під  сосною.
Затерла  пам'ять  вистраждані      дні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784572
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.03.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)