залиш замість себе розріджену хмару світла.
відлуння скорботного реготу заздрих мар.
весна під снігами мріями вже одквітла_
останньому дзвону рве язика дзвонар...
залиш замість себе тінь, що ворожа слову.
таку, що бижіть від поглядів хижих зваб.
недопалки з воску, молитви пусту полову_
зволожені площі в жовтих очах кульбаб...
залиш замість себе нервовий зворотній поступ.
зітри всі сліди з холодних, чіпких мереж.
чи був течією / берегом / руслом / мостом_
чи кригою був, чи визрілим для пожеж...
залиш замість себе майже стерильне поле.
де – інде засіяне знаками запитань.
набите на шкірі готичним шрифтом “ніколи”
й приборкавши острах в шеренгу тотожніх стань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784537
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.03.2018
автор: Ки Ба 1