На ганок увірвався вітер.
Вдягає ранок в свіжі светри
З духмяні рути-м’яти. Трошки
Вплітає запаху горошку.
Він з чашки п’є настій із липи,
Губами плямкнув, вгору глипнув,
Вмостився на вишневім гіллі--
Й гайда термосити довкіллям.
Знов вітерцем здавався юним,
Як колихав зелені руни
І за людьми тихцем йшов слідом,
На перехрестях ставши гідом.
Переживав же він блаженство
В своєму буйстві і шаленстві,
Витав як з втіхою в пустелі,
Вертів веселі каруселі,
Де жодної тобі оселі--
Це ж не ліси, міста і села.
Він міг гуляти донесхочу,
Являти силу парубочу.
Але отам життя не чути,
Й ніхто не бачив ці накрути.
Лиш в небі із хмарин конячки
Біжать без вершників й вуздечок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784209
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2018
автор: Valentyna_S