Тривога, образа, помста, сміх
І все так близько і спрямовано,
Що прошу я душу стій.
Вона тремтить кричить зневірена,
І ще так лається, що страх.
І я боюсь у ній розплавитися,
Якщо піддайся буде жах.
Напевно треба переждати,
Тихенько вислухати й помовчать.
Поставить запитання і замислитися..
Душа з тобою йде, чи як!
Вона піде я впевнена у цьому
Поглянь на себе з віддаля
Живи з собою у гармонії,
Тоді не буде роздвоєння,
А буде одне - я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784053
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2018
автор: Sveta Padun