Затремтіла душі струна,
Затуманились мами очі,
Бо ж Донбас обняла війна,
А то є непростимий злочин.
Смертоносна важка коса
Косить наших синів, калічить…
На траві – кров’яна роса
Жертви наші щоденні лічить.
Заколисує світ біда,
Його робить глухим, байдужим,
А старий ветеран рида –
Біль його розтривожив душу.
Він далекі згадав бої,
Як змагались тоді з чумою,
Півживий посеред боліт
Дивом вижив таки зимою.
Не один там упав із них,
Щоби втрапити у безсмертя.
На шляхах вогняних війни
Гнали ворога метр за метром.
Йшли грузини і латиші,
Українці і росіяни…
Закипіло в них у душі…
Ворогами ж чом поставали?
Посивіла тремтить душа.
Застелив біль старечі очі.
Роки в вирій його спішать,
Не встигають спинити злочин.
19.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784015
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 23.03.2018
автор: Ганна Верес