Красива і глибока була річка у селі,
але тепер протоки захаращені усі.
Й народ цю річку,щось не долюбляє-
щось часто річка села підтопляє.
А як було,як тут купалися усі,
як з співом тут спускали ліс бокораші.
Купались дітки і плавали рибки,
і як хазяйки набирали чистої води.
Усе пройшло і річка засихає що є сили,
життєві прикрощі її бідну зломили...
Зрубали ліс,обвисли берега,
дерева впали і річка вибиваєтся з русла.
Ще мусор заняв всі підходи,
скидають все,навіть каналізаційнії відходи.
І річка помираючи благає,нас людей-
допоможіть,заради ваших же дітей.
Мене ви бачили у силі і красі,
чому не дано бачить це і вашій дітлашні.
Допоможіть-зберітся всі,до одного,
очистіть прошу ви моє русло.
Вагались люди та зібралися усі,
згадали як жили вони в красі.
Узяли топори узяли пили-
очистили все дно і схили річки укріпили.
Зробили дамбу і мусор весь забрали,
і щоб не мусорити,всім там наказали.
Ще річку наповнили мальком,
щоб те дитя теж знало,як бути рибаком.
Ірічка всім завдячила з повна-
як срібна засяяла вона.
А чисті хвилі теплої води,
кожну людину,наче руками обняли.
І не топила більше річка села,
не загаращена вона тому й весела.
Та радує собою все живе,
що тільки має,людям віддає.
Подумаймо, подумаймо-чому так є,
може не у річці а у нас проблема є.
Можливо ми усі,щось не збагнули,
чекаєм щоб дали,а про обов*язок людський забули.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2018
автор: Бабич