Хтось у вічному пошуку спокою
День у день вулицями тиняється.
Не знайшовши, падає в сумніви
І з шляху того не вертається.
Бо життя малює по-своєму
Долі люду простого, безмрійного.
Колись чорним, колись помаранчовим,
Без кордонів життя ненадійного.
Відправляючись з дому родинного
Кожен йде своєю дорогою.
Чи на тих поворотах звертатиме?!
Думки завжди обняті тривогою.
Колись треба прийняти те рішення,
За яке потім може платитиме:
Чи папером названим грішми,
Чи мости такі рідні палитиме.
Хтось у вічному пошуку спокою
День у день вулицями тиняється.
І коли навіть робим все правильно
Хтось ризикує і хтось обпікається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783975
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.03.2018
автор: Valerock