І внутрішній стає чіткішим слух,
І чітко розставляє пам’ять віхи –
Коли приходить невідомий друг
Зі словом незбагненної потіхи.
Ти, може, голос цей колись і чув,
Та так давно… І де, в якій країні?
Ти, може, цих очей ще не забув,
Та чи вони належали людині?
Ти ж не боїшся стріти двійника,
Пізнать себе у образі чужому?
Ти чуєш – хтось давно тебе гука:
Ну, годі спать, ходімо вже додому!
Ти тут один. А там, у далині –
Заснули десь твої труди і дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783568
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 21.03.2018
автор: Надія Медведовська