Щось так надовго, гостя завітала,
Сніг заіскрився, летять парашути,
Землю вдягає… вуаллю покрила,
Первістки квіти, хоче пригорнути.
Тепла одежка, цей лебединий пух,
Переливався, срібливсь від сніжинок,
Сховала кущики, троянд під кожух,
Ледь прихилились, від ясних крижинок.
Вже виглядають, проліски з- під снігу,
Зими розваги, не усім до душі,
А вона сипле, сипле має втіху,
Мов зірочками, покрилися кущі.
Ну досить - досить, зимо гостювати,
Ясний блиск сонця, стече сніг струмками,
Ти врешті, повертайся в свої шати,
Фіалки встеляться поміж стежками.
20.03.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2018
автор: Ніна Незламна