Мовчать.
Раби мовчать.
Слуги мовчать.
Царя бо вибрали,
Терпіте безум.
А я – у глибину серця копать.
І прикриваюся квітучим:
Бузком-безом.
Бо світу, вашого,
не стане.
Пророчу. І трощу
оці: на голові вашій
ваші кайдани...
Ви мене любите, як я?
Христос серйозний
і милосердний,
і всемогутній – і воскрес.
І в нас возстане.
Я чую. Вже.
В нас молитовна є сім’я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783093
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.03.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович