Четверть віку, як я іх села,
Із Світличного, де народилась.
Де дитинство, де юність пройшла,
Де любов моя перша зустрілась.
Тут шляхи протоптала усі,
Всі дороги і вулиці знаю.
Тут співать научилась пісні,
Які й зараз усім я співаю.
Тут до болю любила поля,
На яких буряки сапувала.
І, як пахне весною рілля,
Це найперше в житті я узнала.
Батько трактором краяв поля,
До темна, із самого світанку.
А матуся спішила завжди
На машину, щоб їхать у ланку.
Тут бабуся доїла корів,
І мене за собою водила.
Як же гарно лунав їхній спів,
Як на "дойку" їх везла машина...
А які тут буяли сади,
Цвітом землю завжди прикрашали.
Ну. а осінню з школи туди
На водили, щоб яблука рвали.
А який біля школи бузок!
В цілім світі такого немає.
І красою своєю п"янить,
Ароматом усіх напуває.
Четверть віку. як я із села
Із святої землі і від сонечка.
І сьогодні радію я тим -
Тут працює тепер моя донечка.
2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2018
автор: Валентина Рубан