Куди нам діватись,
Прийшлось у зиму повертатись.
Тебе ніхто не питає,
Чи душа твоя цього бажає.
Є дійсність, що від нас не залежить.
А, що ж залежить від нас у цей час?
Це, мабуть, беру лопату
І відгортаю сніг завзято.
Поглянь у вікно як замело.
У минуле на мить занесло,
І старе далося чутися,
Хіба можна його позбутися?
І як це нове на старому будувати.
Старе ж неможливо нам зруйнувати.
Воно є. Хоч час минає,
Та минуле оживає,
І твориться новітня історія
Не на порожньому місці.
Минуле про себе завжди нагадує.
Хіба можна про ньго забути?
Ніхто не забутий, ніщо не забуто.
Усе пам"ятаємо.
Час не стер тебе із пам"яті.
Тож на все свій час.
Є речі, що не залежать від нас.
Час зими уже минає,
Для Весни час наступає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2018
автор: яся