Живеш – живи. І що кому до тебе?
Кого гребуть твої коти в душі?
Хто зміряє глибини ран між ребер
Від поглядів кривих та слів-ножів?
А мізер треба, щоби день світився
І прилипав, неначе глузд, до рим,
Безперебійно м’ячиком крутився
І дихав із планетою у ритм –
Горнятко кави зранку з круасаном
І тепле слово - днина не пуста,
Душа співає Богові осанну,
І усміх сяє сонцем на вустах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782838
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.03.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)