Сніжинки на крилах несуть вже весну.
Спускаються, ніжно торкаючись долу,
І тануть, задівши любові струну,
Струмками женуть набридливий холод.
А хмари лютують, збиваючи пух.
І вихром несуться пір’їнки на землю.
Весна ж не боїться нав’язливих мух –
Вода прориває засніжену греблю.
Лютневі замети тікають з гори –
У поміч їм стали промінчики сонця.
І спостерігають за розвитком гри
Фіалки, що дивляться ніжно з віконця. 16.03.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782598
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.03.2018
автор: Лана Мащенко