Не озирайся, раз пішов.
Не клич. Я більш тебе не чую!
Минає час. Здається, й все забув,
А я із спогадом болючим ще воюю...
Лікує час. Та то ж мені не ліки!
Глибока рана. Вже й реанімація.
Бо я тобою вражена навіки...
І серцю не до ладу реставрація...
Лікує час. Тобі ж то - вітаміни !
Ще теплий біль...тобі то до смаку!
А я - немов підірвана на міні,
Немов спиняю коней на скаку...
Лікує час. Та мій імунітет
Так, як і твій, з останніх сил пручається.
І знову наші душі тет-а-тет
Без нас, дурних, між хмар десь зустрічаються
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2018
автор: Юлія Ганненко