Ненавидить свою пам'ять,
Ховає синці під очима,
Приречено носить камінь
У серці як за плечима.
Нервово стискає руки
І вічно кудись поспішає.
Життя її мало не мукак,
Хоч ніби вона не зважає.
Втомилась чогось чекати,
Сумніші за неї лиш сироти.
Усе це можна сказати
Єдиним словом -
покинута...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78229
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2008
автор: Арвен