Такий щасливий бачити тебе,
Хоча в очах є смутку поволока.
Картаю в несміливості себе,
Є в тобі ця чарівність кароока.
Щасливий тим, що ти у мене є,
Як зіронька далека, мерехтлива.
І на душі так затишно стає,
Та трішки лячно, що така вродлива!
Ця твоя врода, магія якась,
Вона мене і вабить і лякає.
Стрілою в серце глибоко вп’ялась,
Кохання також інколи вбиває.
Безмовний крик лунає із грудей,
Шматує біль і розриває душу.
Цей жах в собі ховаю від людей
І ще від себе заховати мушу.
Так і живу, мені той біль щодня
Ятрить в душі, нагадує про рану,
Тому, що ти давно вже заміжня,
А я любить ніяк не перестану…
14.03. 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2018
автор: Мирослав Вересюк