Ветлікар - професія у Василя,
Він нею так гордився.
Завжди на поміч поспішав,
Та й випить не стидився.
Головний лікар їх зібрав,
Вакцину провести поголів'ю.
Вчора Василь гіркої перебрав,
Гул в голові з похмілля.
Якось корова гризонула за плече,
Як сталося не знає.
Пролікувати було рішення таке,
Василь очицями моргає.
Першу допомогу " від сказу " надали,
З того і склалася пригода.
Стакан горілки йому друзі налили,
Була святкова та нагода.
Відмовити Василь не зміг,
Діставши з банки огірок.
Пройшовши декілька "шагів ",
Зненацька впав " у обморок."
Потрапив у лікарню він,
Стало краще, пролікували.
В палаті поруч лежав дід,
Не рухав хворими ногами.
Належним чином доглядали,
І про " скажений укус " гуділи.
Дідове око з - під одіяла,
То вся підозра - не мали міри.
Не витримав того Василь,
"му" закричав, що сили.
Від діда лишився один пил,
У ЗАВА двері відчинились.
- Зі стариками не шутіть...
Лікар до Василя озвався.
- Взувачку дід забув одіть?
І босоніж примчався...
-Скажений мукає, кричав,
Занадто Вас злякався?
В той день старий на ноги став,
Ледь виписки діждався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782227
Рубрика: Гумореска
дата надходження 14.03.2018
автор: Валентина Ярошенко