пушинка пурхає біла в порожній, покинутій хаті,
з якої вкрадено двері і вікна...і дошки підлоги теж.
біля стіни, що вся у графіті і в написах запаскудних -
ущент розбитий рояль...але
чути веселі звуки мелодій, гами, дитячий сміх,
жиночий голос і чоловічий - про щось вони розмовляли
на інверсійній мові...не зрозуміти про що.
а протяг пушинку завіяв у іншу кімнату.
там, за столом - дід у задумі неспішно собі розкладає
мудрагельний пасьянс.
бабця усміхнена в кріслі в"яже - колись біля неї
був гарний камін...а, може, піч?..
ніхто вже про те не згадає.
пушинка летіла у прірву холодним темним тунелем -
там, в далині, при виході з прірви місяць вогником мерехтить
крізь безперервні стрімкі зорепади - вони підхопили легку
невагому пушинку мов здобич і чорною вже, обважнілу у зморі
кинули в трави на березі срібного озера лісу.
човник поставлений на мілині
хитався і хлюпав на хвилях...а онде он там, під вербою -
вона і він
захоплені у любові,
в тенетах кохання палкого
палають у шалу і пристрасті молодій.
скотилась пушинка дрібна, скам"ніла
і плюхнулась в озера води,
заплуталась в сітях волосся русалок,
які тягнули по дну потопельника крабу на учт,
цареві своєму в короні на троні...поклали біля нори
і ніжно прошепотіли мерцю
- ...ти у водах озера сліз...не хвилюйся,
ми за тобою в печалі поплачемо, любий... -
і звільнили від пут, від волосся брунатнозеленого.
відпливли і розтанули миттю у водних висотах.
одразу - клешні могутні тіло схопили і затягли до нори...
...чарівні, заздрісні і спокусливі
русалки вийшли, сіли на берег
під сяєво місяця і зірок.
дивилися на молодих,
розчесували волосся,
з якого скотилась пушинка перлиною ночі -
покотилась
непомітна нікому,
загубилася у траві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782193
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2018
автор: Ем Скитаній