По обрію жевріє, чомусь сну немає,
Та й зітре сльозиноньку, ранок, ще дрімає,
Де ж сонечко, ясне і чому забарилось?
Волосся матінки,вже сивиною вкрилось.
Знов день, новий настає, вигляда дитинку,
Ясне сонечко, може спопелить сльозинку,
Й повернеться синок вже ранньою весною,
Схова, до землі струмок, розлуку з тобою.
Іскрять ранні роси та й промінець лягає,
Добром, налиті очі,, сина зустрічає,
Аж плаче, яка радість, моє янгелятко,
Так тепло на душі, повернулось дитятко.
Ой слава, Богам, весні, та й вона щаслива,
Настане, кінець війні, змиє рання злива,
Сини, всі повернуться до рідної хати,
Повсюди, на землі, усміхнеться мати.
13.03.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2018
автор: Ніна Незламна