Цієї пори, і весна не весна,
Права не втрачають морози,
У ковдру закутала бабця-зима
Кущі, і дерева, і лози.
Мов вицвілий, білий пуховий платок,
Що тліє, роками, у скрині,
Так сніг застарілий із тьмяних латок
Марніє, як на аспірині.
Немає краси порожнеча навкруг,
Бо ще холоди обіцяють…
Ми ж, вірим в весну - і теплу й ясну,
Щасливі – надій не втрачають…
13.03.2018 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782084
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.03.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч