Смерті ніхто не чекає,
Вона завжди приходить сама.
Її нікому, ніколи, ніхто не бажає,
Вона темна, жорстока і зла.
Її очі горять від жадоби.
Вона ладна забрати все.
Смерті люди усі до вподоби,
Але людям смерть - це одне:
Це рана, що завжди сочиться
І загоїтись не може ніяк;
Це рана, що завжди ятриться,
Не затреться, як яскравий срібняк.
Але життя пливе за течією,
Куди вона, туди й життя.
І люди думкою живуть однією,
Що назад нема вороття.
Ми зродились і живемо для того,
Щоб лишити по собі слід,
А за плечима не відчуваємо одного,
Коли підступить вона, холодна, як лід.
15.04.2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782073
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.03.2018
автор: Олен вчитель