Вітер впадає волоссям в очі,
Змушує відчути аромат моря душею.
Але душа її чорніша від ночі ,
Ніби похована під землею.
Її життя - лише існування
Без радощів, без надії, без друзів, без снів.
Лиш віри маленький шматочок бажання
Почути, хоч раз, ті декілька слів.
Дим з сигарети рідниться в легенях.
Тиша заповнює самотню кімнату.
Ще декілька вбивць у його кишенях,
Спробують вбити спогад про зраду.
Його думки десь далеко за хмарами,
Він знає, з нього вже досить страждання,
І ці думки малими примарами,
Прагнуть почути правду в словах про кохання.
Дві душі, що відчули зраду.
Дві людини, які все ще хочуть кохати.
Один в одно́му знайдуть лиш розраду,
Їм разом буде комфортно мовчати.
Їм дає ще один шанс життя,
Ним потрібно лише скористатись,
Йому - лиш покинути своє укриття,
А їй - лише привітатись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782024
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2018
автор: DariaB