- Ало! Привіт! Я знаю - час вже пізній.
Не розбудила? Ні! Мені теж не заснуть!
Я довго думала: можливо ми і різні,
Та ми однаково хотіли разом буть.
Так довго готувала цю розмову,
А зараз слів - порожнє полотно…
Пригадую моменти знову й знову,
Коли так добре, визнай, нам було.
Тоді не чула я тебе й не розуміла,
А зараз тану, наче віск. Пробач, молю!
Може не треба почуттів ламати крила?..
Я так сумую! Я так тебе люблю!
Ало! Прийди до мене як раніше!
Чому мовчиш? Надії дай ковток!..
… Що?.. Я зрозуміла - в тебе інша…
Бувай! Забудь спізнілий цей дзвінок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2018
автор: Коток Оксана