Вас долі розвели на різні дороги,
Не дали вам з хлопцями побути удвох.
Та де б не були ви, а рідні пороги
Не зможе покрити не прошений мох.
До них ви повернетесь, до отчого дому,
Як вертають весною лелеки в гніздо.
Сльозинка хоч впаде, не видно нікому,
Така ваша доля, - тягнути те зло.
Я знаю, що серце в вас кожне воркує
І в кожної доля є зараз одна,
Але Батьківщина далеко й не чує,
Як ходить і тужить за домом душа.
Я вірю, - ви дружні, любі, хороші,
Здолаєте разом те горе і зло,
Бо ваше нещастя в купу злилося
І вам усміхнеться ще людське добро.
Ласкаві голубки, повірте, як другу,
Що буде ще празник для вас у селі,
А ті недолюдки одержать заслугу
За ваше страждання, за муки усі.
А рідний поріг і батьківська хата
У вас залишились, як радість й краса,
Бо з них в дивний світ проводжала вас мати
І щастя бажала на ціле життя.
Не тратьте надію, а моліться Богу
І вірте у мрії духовні свої.
Всевишній простелить додому дорогу
Й ви знову будете на рідній землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2018
автор: Дашавський поет