запорошене гине кволо.
в незворотність слизькі стежини.
ще одне замикаєш коло_
сліпить сонце / хрустять крижини…
вже не хрестять за очі по́тай
перелякані світлим оком_
сміттєзвалищ отруйний опій,
хитра вулиця кривобока…
чи потилицю лиже протяг,
чи хтось хижий бреде по сліду_
твого тіла електропотяг
йде повз злежані піраміди…
втік від пастки чужої плоті,
вперше березень взяв за зябра_
сміхом давляться жовтороті
гаком скручені канделябри…
запорошене гине кволо.
холодець ще чавити з місяць_
розпускаються альвеоли,
нісенітниці муза місить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781969
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.03.2018
автор: Ки Ба 1