Я поеми перестав писати,
Бо марнославним можу стати,
І вже зародження це відчуваю,
Та ле́стощів од всіх чекаю.
Зробився дуже нетерпеливим.
В своїх очах я став важливим.
Гординя в мене виростає,
І в мо́їм серці гріх тримаю.
Моя душа жадає слави
Та визнання у всіх державах.
На критику став ображатись,
Огидним сам собі здаватись.
Від вподоба́йок я залежний
У інтернетних соцмережах:
Коли вірш має лайків мало –
Роблю́сь похмурим я помалу.
Якщо поезії хвалу дасьте,
То возвеличення в мені росте;
В собі солодкість відчуваю –
Лукавий корінь вона має.
Живу в духовних я поро́ках.
"Що робити? – у вас спитаю. –
Чи треба творчі ці моро́ки?
Чи ще писати?". Я не знаю...
[b]ℬℭ[/b]
[i]22.02.2018[/i]
[b]K Λ Е О Δ О Р[/b]
[b]Вірш №8[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781898
Рубрика: Сатира
дата надходження 13.03.2018
автор: K Λ Е О Δ О Р