Зовсім не легко втримати її,
В своєму кулаці міцно стискати
Не спокушать моральності краї,
Та і надію в себе не втрачати.
Щоб відчувати, як вона тремтить,
В моїй долоні сердечко тріпоче,
В полоні їй нестерпна кожна мить,
Коли, жива душа на волю хоче.
Так жаль її, та я не відпущу,
Бо це – мій шанс, його тримати треба,
Краще, мати синицю у руках,
А ніж чекати журавля із неба…
12.03.2018 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781881
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.03.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч