[i]Присвячую любій мамі - найдорожчій у світі людині[/i]
Подарую мамі квіти
у ранковому привіті.
Щоб сіяли її очі,
Як небесні зорі ночі.
Посміхалось її серце -
добра й ніжності озерце.
Пригорну і поцілую
Всю любов її відчую…
Зітру, наче ту росинку,
світлу з щік її сльозинку.
Слова щирі відшукаю,
Із весною привітаю...
Сяду поряд я близенько,
подивлюся в очі неньці…
Богу дякую щоднини,
Що вона жива донині.
Їй теплом зігрію руки,
Що зазнали втому й муки.
Не чекаю нині свята -
Квітів їй несу багато…
Знаю: радість подарую
вже лиш тим, що нас почує.
Дяки в квітах цих замало,
бо життя подарувала.
Нас ростила і плекала
Радість й щастя в цьому мала.
Цей букет найкращий в сіті:
діти й внуки у суцвітті…
Всі до рідного порогу
часто топчемо дорогу
Поки мама жде родину,
то свята для нас година…
Нам згори курличуть птахи
Потомились бідолахи…
До свого гнізда вертають…
Кращих місць вони не знають
Тут коріння і майбутнє,
Найрідніше й незабутнє!
Хай птахи про це і люди
Рознесуть по всіх усюдах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2018
автор: Любов Таборовець