Наше світло у нічку темну,
Тепле сонце в палючий день,
Рідні діти, вас недаремно
Виколисували з пісень...
Дарували тепло і спокій,
Захищали від холодів,
Щоб тепер, через сотні кроків
Кожен міг у душі радіть...
Вже від того, що сонце світить,
Зігріваючи, як завжди,
Та зростають і ваші діти,
По землі щоб святій ходить...
Ми і досі... чомусь не спиться...
Виглядаєм з усіх сторін,
Або хай вже хоч хто присниться
Теплим зустрічам навзамін...
І так дуже скучаєм, справді, -
Та... і світ якийсь нетривкий...
Приїжджайте, бо ми вам раді...
Невгомонні ваші батьки...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781848
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.03.2018
автор: Наташа Марос