Так до гітари тягнеться душа

Так  до  гітари  тягнеться  душа.
Немов  її  волосся  гладиш  струни.
Деталь  нова  і  найсуттєвіша.
Каблук,  і  гриф,  якісь  забуті  луни.

Не  тріщина  і  не  об  щось  удар,
Це  просто  знак,  що  довго  так  мовчала.
Тобі  ночами  голосно  кричала:
Зіграй  собі.  Гітара  –  це  ж  бунтар  …

На  ній  такій  солодких  од  не  грають,
Буває,  що  хриплять,  буває,    лають,
Як  є  за  що,  мовчазний  і  безглуздий  світ.
Як  призвичаїшся,  вона  такого  витворяє,
Що  перескакує  кимось  встановлений  ліміт  …

Вона  у  собі  вже  нічого  не  ховає,
І  проганяє  марнославство  з-під  воріт.
Бунтарством  врізнобіч,  не  цілячись,  стріляє  …
Це  проза.    Це  не  лицемірний  хіт.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2018
автор: Дружня рука