А моє серце скоріш за все просто м'яз.
Ганяє кров по організму і більш нічого.
Здається, я з тобою лиш витрачаю час,
І з кимось іншим я ділитиму дорогу.
Якщо серце лише орган, то що ж щемить?
Так щемить саме зліва, запирає дихання...
Я б хотіла з тобою прожити кожну мить,
І тікати уранці з ліжка кроками тихими.
Серце просто машина. Все інше — ілюзія.
Та чому я тоді відчуваю його розбитим?
Ми з тобою не залишились навіть друзями,
Але дякую за науку. Ти гарний вчитель.
Безперечно, немає в серці нічого дивного.
Воно тільки одне. Не матимеш другий шанс.
Я не знаю навіщо господь його вигадав...
Та щемить ось там зліва не серце, то є душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2018
автор: Анна Вітерець