Наш дворик слухав шум березняка
І гамір автотранспортних навал…
А ми, малеча, мчали на вокзал –
Із космосу стрічали земляка.
Щодуху і щосили, і щодня !
Дитячий світ не відає кордону.
А Гермашевський з нашого району,
І тут жила колись його рідня !
Чи згасла потім радість промениста ?
Збігали дні, складалися в роки,
Зростали космонавта земляки
І розлітались : хто куди із міста.
Що в серці проростало – вже не щезне…
Літав і вчив молодших Мирослав.
Було у нього і турбот, і справ,
Та, мабуть, він збирався у Березне.
Якось ми з сесій, з виріїв вертали…
Тут приїздив із Польщі генерал, –
Всміхнувся батько, – ну не на вокзал,
Це – вже напевне. Ви його чекали…
І дав газету, що для нас беріг :
Був космонавт недавно із візитом.
Хоч мандрував і всесвітом, і світом,
Вернувся він до коренів своїх…
А тут війна залишила жалі,
В снігу малого зводила зима…
І Липників на карті вже нема.
І Липників нема вже на Землі…
Планета мчить, беззахисна така !
Минуло знову скільки днів і літ !
Згадався – не забувся той політ,
І дворик наш, і шум березняка…
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2018
автор: Оксана Осовська