ВЕДУ З ТОБОЮ БЕСІДУ СВОЮ

Веду  з  тобою  бесіду  свою.
Ніч  за  вікном,  навколо  напівморок.
Чи  справді  чуєш?  Думи  не  дають
Мені  заснути.  Це  -  таємний  ворог
Нашіптує  на  вухо  із  пітьми
Про  це  життя  безрадісне  і  сіре
В  якому  виживаємо  всі  ми,
 Не  думаючи  про  вірші,  про  ліру.
Які  вірші,  коли  життя  важке,
Коли  надії  здані  в  картотеку,
Тому  що  їдло  дороге  таке,
А  гроші  носим  в  церкву  і  в  аптеку.
Про  це,  проклятий,  шепче  цілу  ніч,
Аби  не  спав,  аби  весь  час  журився,
Аби  до  Тебе  у    нічній  пітьмі
З  надією  у  серці  не  молився.
Та  зараз  ми  удвох.  Лиш    Ти  і  я.
Він  десь  отам,  підстерігає  люто.
Хай  буде  так  в  чім  Воля  є  Твоя
І  хай  душа  не  буде  в  гріх  закута!
Мене  помилуй!  Духом  вбережи
Від  підступів  обліжних  та  лукавих,
До  мудрості  дорогу  покажи,
В  ім’я  Твоєї  Величі  і  Слави!
І  ще  у  Тебе,  Боже,  попрошу:
Подай  терпіння,  аби  міг  стерпіти  
Свій  тяжкий  хрест,  який  весь  вік  ношу,
Щоб  стало  духу  для  людей  горіти!
Прости  мені,  якщо  є  в  чім  вина,
Бо  часом  серце  закипає  в  гніві
Ти  ж  знаєш,  Боже,  що  у  нас  війна.
Напав  на  нас  кремлівський  пес,  брехливий.
Обплутав  світ  брехнею,  як  павук,
Поміж  народів  ворожнечу  сіє
Для  певних  кіл  це  не  порожній  звук,
Бо  вішати  локшину  добре  вміє.
Тож  замість  того,  аби  дружньо  встать
На  захист  миру,  на  брехню  ведуться,
І  гаючи  дорогоцінний  час,
В  полеміці  по  вовчому  гризуться.
Обсмокчують  минулого  кістки:
Хто  там  кого  стирав  колись    на  порох  
І  навіть  слабі  спалюють  містки
Не  думаючи,  що  десь  поруч  –  ворог.
Твоїх  пізнати  планів  не  дано.
Тому  й  не  знаю,  чом  так  відбувається.
Історії  всесвітньої  кіно
Політики  ділками  забувається.
Знов  марширують  браві  вояки,
Знов  виробляють  страхітливу  зброю,
В  овечих  шкурах  сховані  вовки,
Розбої  знов  освячують  Тобою.
Таке  то,  Боже,  маю  на  душі.
Тому  й  звертаюся  до  Тебе  у  безсонні,  
Аби  почув  Ти  думи  у  вірші,
Аби  побачив  серце  на  долоні.
Ти  в  цьому  серці  до  останку  свій
Мій  перший  Друг,  Порадник  і  Опора
Я  бачу  в  Неосяжності  Твоїй
Вже  визрівають  для  землян  Гоморри.
Ще,  наостанок,  в  Тебе  попрошу:
Вернути  мир  на  землі  України,
Щоб  Цар  не  думав  лиш  про  бариші,
А  щоб  згадав  про  щастя  Батьківщини!

08.03.2018
   
   
   

















































адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780949
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.03.2018
автор: dovgiy