У цім віртуальнім світі бреду стежками,
Блукаючи в лісі - в хащах погаслих днів.
Тепер - незворушно горда, була - кохана,
Та втрата невідворотна - і світ змалів.
Світанок: нові обличчя, турботи, справи...
І дякую Богу: все це у мене є,
І сонця палкі цілунки, й весни октави,
Й дітей голоси веселі - усе моє.
Та погляд, і слово, й дотик - такі реальні,
І рідні такі жагучі твої вуста...
Той спогад і смак розлуки - трави печалі
Зі світу моїх ілюзій, де ти постав.
Знов ранок - і світ штурмують життя припливи:
Солоні бентежні хвилі людських чуттів.
У повені цій не бачу альтернативи:
Любити, світити, жити - у сяйві днів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780845
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)