Думка сльозами щокою вниз,
Тоненький шлях лишає -
гіркоти,
Виблускує на сонці й у моїх снах
Болючий шлях минулий -
самоти...
Тянуться дні молитвами мов суд,
В якім, я сам суддя і позивач,
Суджу сльозу й не відчуваю бруд,
Від вироку, якого заміняє плач.
Солоними слізьми думками вниз,
Гіркий шлях болю - перемога ночі.
Що видумав собі збрехавши в очі,
Зайнявши вільний від усіх карниз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780735
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2018
автор: Андрій Толіч