Всі хочуть, щоб добре. Але...
Це вада оцього стану.
Він завжди породжує зле.
Він створює завжди оману.
Як попали в цей стан? А так:
Господарями життя бути —
Ваша, люди, хибна мета.
Та це неможливо по суті.
Ми — життя любі, кохані діти.
Це відкриває очі.
Служити йому, а не володіти.
Але володіти хочуть.
Господар життя безкорисливий.
Коли любові очима
Його чарівні побачите риси ви,
Життя вам двері відчине.
Вся ваша біда — що сховались від Бога.
Навіть релігія — стіна між вами і Ним.
Ніби вона вам для того,
Щоб не бачити з-за стіни.
Бо якщо маєте бачення,
Невідповідальність уже неможлива
За здійснення свойого призначення,
За те, щоб життя всіх стало щасливе,
За те, щоб совість у вас була,
За те, щоб у грі були чесні правила,
За те, щоб себе признати автором зла,
А не диявола.
Який диявол?! Будьте здорові!
Диявол — це серця вашого стан,
Це відокремленість від любові,
А не якийсь з копитами пан.
Відокремленість. «Я» і «моє».
І стали сліпі.
Забули, хто ви насправді є.
Ви — не тіла. Бог вас не з глини зліпив.
Ви — душі. Це факт, а не поетичний вираз.
А тіла — з бортовими комп'ютерами машини.
Зловили комп'ютерний вірус.
І аби як перепрошили...
Вас стільки дурили! Тепер слово Бог
У вас викликає нудоту.
Вам вже проповідували про любов
До сьомого поту.
Я був, як ви. Отже як розумію я вас!
Просто потрібно серце хоробре,
Щоб на волю вирватись в добрий час.
І отоді все буде добре.
[i]19.09.2016
Мукачеве
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780712
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2018
автор: Петро Рух