Існує й друге небо... тільки на землі -
Таке ж глибоке, дивне, неозоре.
На цім небеснім плесі у густій імлі
Також живуть світила - люди-зорі.
Хтось близько-близько на одній з земних орбіт
Супутником своїй зорі назветься,
Ще хтось яскраво, мов живий метеорит,
Повз інших зір байдуже пронесеться.
Одні зірки холодні, наче крижані,
Та все ж помітні - зблискують від злості,
Якісь мигтять ліниво й мляво в вишині,
Вважаючи, що скрізь вони лиш гості.
Є люди-зорі, що в житті горять добром,
Яке й довкола небо зігріває,
Воно спиняє тих, хто мчиться напролом
У прірву, тих, в кому його немає.
Повірити у себе й провідній зорі
Світилу кожному зорить потреба,
Для когось зірка засіяє й в ліхтарі,
Ота, що мрією сягнула неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780681
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.03.2018
автор: Ulcus