Біжить потічок по долині
Шукати річку чи ставок,
Де грають хвилі темно-сині,
Щоб там знайти собі куток.
Дзюркоче вербам прибережним,
Високим травам і кущам,
І буде тихим й обережним
Коли в путі вже буде сам.
Йому б від спеки не загинуть
І перешкоди оминуть,
Він вірить – сили не покинуть,
Щоби здолать далеку путь.
Ось так і ми наївно вірим,
Що добре там, де нас нема,
Що щастя матимем без міри,
Удача нас знайде сама.
Майбутнє не вгадать нікому,
Не знаєм й те чи будем там,
У ту країну невідому
Шляхи торує кожен сам.
Ми, як потічок, свято вірим,
Що річка щастя десь там є,
Знайдемо й питимем без міри
Жадане щастячко своє.
10.05.01.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780458
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.03.2018
автор: Георгій Грищенко