Куди тягнемо віз?

(Перечитала  коментарі  дописувачів  у  фейсбуці  до  твору  "Звірячий  розгін  наметового  містечка  3.03.2018.  і  виникло  таке  запитання).
Це  обличчя  твоє,  Україно!
Хтось  назве  плюралізмом  думок.
Чому  ж    душі  за  різне  боліли?
Хтось  повісив  на  свою  замок.
Люди,  хто  ми,  нарешті  скажіте,
Чи  не  в  різні  боки  тягнем  віз?  
Заявили  ж  про  себе  у  світі,
До  Європи  вже  маєм  безвіз.

Коли  ж  станем  народом  вже,  люди,
Де  є  право  і  правда,  й  вожак?
Коли  ж  ми  прогинатись  не  будем?
Часто  схожі  ми  вже  на  вужа.
Не  буває  та  сильна  країна,
Де  є  Лебідь,  і  Щука,  і  Рак.
В  нас  одна,  лиш  одна  Україна,
Стати  нацією  вже  пора!
4.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780271
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2018
автор: Ганна Верес